Кожного дня у вагоні метро Я дивився на обличчя люде І там де іскра блищала раніш пусто Кудись подівся з очей вогонь цей Очі чиїсь затягнув телефон Хтось у підлогу свій погляд втупив А хтось подивився в очі мені на мить Злякався і швидко погляд відвів Їхав потяг в нікуди я шукав вогонь в пітьмі Та не знайшов я замерзав Потяг летів дуже швидко вперед Люди у вагоні мінялись весь час Здалося мені що десь погляд горить
