Все теніло і ми сиділи порізно, знову порізно Голоси людей тихо замовкли знов, міста накрила сном Небо темніше ловить те порядки, лови від мене рядки Сонцю сховувалась, але зникли зірки, на небі зникли зірки Ніч спустилася ми порізно, краплі дощу на вікнах котяться Між нами тиша і циборязм, лиш не засинають, кажуть хочось Вона спава і кидала голос в тихо новщі, тий найсумніший пісні
